Визначення ціни природи: Глобальний посібник з оцінки екосистемних послуг

Уявіть собі світ без чистого повітря для дихання, прісної води для пиття чи родючого ґрунту для вирощування їжі. Це антиутопічний сценарій, проте ми часто сприймаємо ці фундаментальні системи життєзабезпечення як належне. Протягом століть величезний внесок природи у процвітання та добробут людства залишався значною мірою невидимим у наших економічних розрахунках. Природні блага розглядалися як «безкоштовні», що призвело до їх надмірної експлуатації та деградації. Оцінка екосистемних послуг (ОЕП) — це потужна, а іноді й суперечлива, сфера, яка прагне це змінити. Йдеться не про те, щоб повісити на ліс табличку «Продається», а про те, щоб зробити величезну цінність природи видимою мовою, яку розуміють політики, бізнес-лідери та фінансові ринки: мовою економіки.

Цей посібник занурить вас у світ ОЕП. Ми дослідимо, що таке екосистемні послуги, різноманітні методи їхньої оцінки, їхнє застосування в реальному світі, етичні дебати навколо цієї практики та майбутнє цієї критично важливої галузі в епоху, визначену зміною клімату та втратою біорізноманіття.

Що таке екосистемні послуги?

Термін «екосистемні послуги» означає широкий спектр переваг, які люди отримують від здорових, функціонуючих екосистем. Ця концепція була популяризована знаковою Оцінкою екосистем на порозі тисячоліття (Millennium Ecosystem Assessment, MEA) 2005 року, яка класифікувала ці послуги за чотирма основними типами. Розуміння цих категорій є першим кроком до усвідомлення їхньої цінності.

• Забезпечувальні послуги: Це матеріальні продукти, які ми отримуємо безпосередньо з екосистем. Їх часто найлегше розпізнати та оцінити, оскільки вони часто продаються на ринках. Приклади включають:
  • Їжа (врожай, худоба, рибальство, дикорослі продукти)
  • Прісна вода
  • Деревина, волокно та паливо
  • Генетичні ресурси та природні ліки
• Регулювальні послуги: Це переваги, отримані від регуляції екосистемних процесів. Їхня цінність часто менш очевидна, але є абсолютно критичною для стабільного та безпечного середовища. Приклади включають:
  • Регуляція клімату (наприклад, ліси поглинають вуглекислий газ)
  • Очищення води (наприклад, водно-болотні угіддя фільтрують забруднювачі)
  • Запилення сільськогосподарських культур комахами та тваринами
  • Контроль повеней, штормів та ерозії (наприклад, за допомогою мангрових заростей та коралових рифів)
  • Контроль шкідників та хвороб
• Культурні послуги: Це нематеріальні блага, які люди отримують від екосистем. Вони глибоко пов'язані з людською культурою, психологією та соціальним життям, що робить їх особливо складними для оцінки в грошовому вираженні. Приклади включають:
  • Духовне та релігійне збагачення
  • Рекреаційний досвід (піші прогулянки, спостереження за птахами, туризм)
  • Естетична краса та натхнення для мистецтва і дизайну
  • Освітні та наукові можливості
• Підтримувальні послуги: Це фундаментальні процеси, необхідні для виробництва всіх інших екосистемних послуг. Вони є «інфраструктурою» природи. Хоча їхній вплив є опосередкованим, життя, яким ми його знаємо, без них не існувало б. Приклади включають:
  • Ґрунтоутворення
  • Кругообіг поживних речовин
  • Фотосинтез (первинна продукція)
  • Кругообіг води

Навіщо оцінювати екосистемні послуги? Питання «І що з того?»

Визначення цінності цих послуг може здатися декому клінічним або навіть неетичним. Однак головна мета полягає не в тому, щоб комодифікувати кожен аспект природи. Натомість, оцінка слугує прагматичним інструментом для досягнення кількох ключових цілей у світі, де домінують економічні рішення.

• Інформування політики та планування: Коли уряд вирішує, чи будувати дамбу, осушувати водно-болотне угіддя для сільського господарства, чи захищати ліс, ОЕП може забезпечити більш повний аналіз витрат і вигод. Вона робить приховані екологічні витрати та вигоди проєкту явними, що веде до більш обґрунтованих та сталих рішень.
• Обґрунтування інвестицій у збереження природи: Демонструючи чітку рентабельність інвестицій в економічних термінах, ОЕП допомагає природоохоронним організаціям та урядам наводити сильніші аргументи на користь захисту природних територій. Це змінює розмову з «витрат» на збереження на «інвестиції» в природний капітал.
• Управління корпоративними ризиками та стратегія: Бізнес все більше усвідомлює свою залежність від природи та вплив на неї. Такі рамкові програми, як Цільова група з розкриття фінансової інформації, пов'язаної з природою (TNFD), заохочують компанії оцінювати ризики, пов'язані з природою. Компанія, яка покладається на чисту воду, наприклад, має прямий інтерес у здоров'ї свого місцевого водозбірного басейну. ОЕП допомагає кількісно оцінити ці залежності.
• Створення ринків для екологічних послуг: Оцінка є передумовою для створення таких механізмів, як платежі за екосистемні послуги (ПЕП), ринки вуглецю та схеми торгівлі якістю води. Ці ринкові інструменти можуть забезпечити фінансові стимули для землевласників та громад для сталого управління їхніми ресурсами.
• Підвищення обізнаності громадськості: Надання цифрового значення, навіть приблизного, цінності таких послуг, як запилення або контроль повеней, може бути потужним інструментом комунікації. Це привертає увагу громадськості та наочно демонструє економічні наслідки деградації навколишнього середовища.

Інструментарій оцінки: Як ми обчислюємо необчислюване?

Не існує єдиного, ідеального методу для оцінки екосистемних послуг. Економісти та екологи використовують різноманітний «інструментарій» методів, кожен з яких має свої сильні та слабкі сторони. Вибір методу залежить від конкретної послуги, що оцінюється, та наявних даних. Ці методи можна умовно згрупувати в три категорії.

1. Методи виявлених переваг (на основі спостережуваної поведінки)

Ці методи визначають цінність на основі реальної поведінки та вибору людей на існуючих ринках.

• Метод ринкової ціни: Найпряміший підхід. Він використовує ринкову ціну товарів, які купуються та продаються, таких як деревина, риба або чиста вода, що продається комунальним підприємством. Обмеження: Він працює лише для забезпечувальних послуг і не враховує цінність неринкових регулювальних або культурних послуг.
• Метод гедоністичного ціноутворення: Ця техніка виокремлює цінність екологічного атрибута, розглядаючи його вплив на ціну ринкового товару, зазвичай нерухомості. Наприклад, аналізуючи ціни на житло, економісти можуть оцінити, скільки люди готові платити за близькість до парку, чистого озера або за менше забруднення повітря. Різниця в ціні між двома в іншому ідентичними будинками — один з видом на парк, а інший без — розкриває приховану цінність цієї естетичної та рекреаційної переваги.
• Метод транспортних витрат: Цей метод використовується для оцінки рекреаційних об'єктів, таких як національні парки, пляжі або ліси. Він припускає, що цінність об'єкта для відвідувача щонайменше дорівнює тому, що він був готовий витратити, щоб туди дістатися, включаючи транспортні витрати (пальне, квитки) та альтернативну вартість його часу. Опитуючи відвідувачів, дослідники можуть побудувати криву попиту на об'єкт і оцінити його загальну рекреаційну цінність.

2. Методи заявлених переваг (на основі опитувань)

Коли немає ринкової поведінки для спостереження, ці методи використовують ретельно розроблені опитування, щоб безпосередньо запитати людей про їхні цінності.

• Метод умовної оцінки (МУО): Це один з найбільш широко використовуваних — і обговорюваних — методів. Він створює гіпотетичний сценарій і запитує людей про їхню готовність платити (ГП) за отримання екологічної вигоди (наприклад, «Скільки ви готові платити у вигляді додаткових податків щороку для захисту цього зникаючого виду?») або їхню готовність прийняти компенсацію (ГПК) за екологічну втрату. Хоча цей метод є потужним для оцінки невикористовуваних благ (наприклад, цінності існування віддаленої дикої природи), він може бути схильним до упереджень залежно від того, як сформульовано опитування.
• Експерименти з вибору (або моделювання вибору): Це більш складний підхід, заснований на опитуваннях. Замість одного питання про ГП, він пропонує респондентам серію виборів між різними варіантами політики або екологічними результатами. Кожен варіант має різний набір атрибутів (наприклад, покращена якість води, більше риби, менше рекреаційних обмежень) і різну вартість. Аналізуючи вибір людей, дослідники можуть визначити цінність кожного окремого атрибута, надаючи більш детальну інформацію для політиків.

3. Методи, засновані на витратах

Ці методи оцінюють екосистемні послуги на основі витрат на їх заміну або збитків, яких вдалося уникнути завдяки їх наявності.

• Метод вартості заміщення: Цей метод оцінює цінність послуги, обчислюючи, скільки коштувало б замінити її штучною альтернативою. Наприклад, послуга очищення води водно-болотним угіддям може бути оцінена за вартістю будівництва та експлуатації водоочисної споруди, яка досягає того ж рівня очищення. Обмеження: Він припускає, що штучна система надає абсолютно ті ж самі послуги і що вона дійсно була б побудована, якби екосистема була втрачена.
• Метод уникнених збитків: Цей метод оцінює екосистемну послугу на основі витрат, яких вдалося уникнути завдяки її наявності. Яскравим прикладом є оцінка мангрового лісу шляхом розрахунку вартості майна та інфраструктури, які він захищає від штормових нагонів. Якби мангровий ліс був видалений, ці збитки були б понесені. Цей метод широко використовується для оцінки регулювальних послуг, таких як контроль повеней та захист узбережжя.

Приклади з практики: Оцінка в дії по всьому світу

Теорія — це одне, але як ОЕП застосовується на практиці? Ось кілька різноманітних, глобальних прикладів.

Приклад 1: Водозбірний басейн Катскілл, Нью-Йорк, США

Мабуть, найвідоміший приклад ОЕП в дії. У 1990-х роках Нью-Йорк зіткнувся з кризою: його водопостачання, яке надходило переважно нефільтрованим з гір Катскілл, погіршувалося через забруднення. Місто отримало розпорядження регулюючих органів побудувати нову водоочисну станцію, вартість якої оцінювалася в 6-8 мільярдів доларів, з щорічними експлуатаційними витратами в 300 мільйонів доларів. Натомість місто обрало кардинально інше рішення. Воно інвестувало приблизно 1,5 мільярда доларів у «природний капітал» — платило фермерам та землевласникам вище за течією за впровадження природоохоронних практик, відновлення прибережних середовищ існування та захист водозбірного басейну. Ця інвестиція в природну послугу очищення води екосистемою заощадила місту мільярди доларів. Це класична демонстрація того, як метод вартості заміщення вплинув на велике політичне та інвестиційне рішення.

Приклад 2: Рахунок екологічних прибутків та збитків (EP&L) компанії PUMA

Лідер у корпоративному світі, спортивний бренд PUMA розробив один з перших рахунків EP&L. Ця ініціатива мала на меті оцінити екологічний вплив діяльності PUMA та всього її ланцюга постачання, від виробництва сировини (наприклад, води, що використовується для вирощування бавовни) до переробки та виробництва. Вони перевели такі впливи, як викиди парникових газів та споживання води, у грошові еквіваленти. Аналіз 2010 року виявив екологічний вплив у розмірі 145 мільйонів євро. Ця вправа не означала, що PUMA заплатила цю суму, але вона дозволила компанії визначити найбільші екологічні «гарячі точки» у своєму ланцюзі постачання та стратегічно спрямувати свої зусилля на сталий розвиток, демонструючи, як оцінка може керувати корпоративною стратегією.

Приклад 3: Оцінка мангрових лісів у Південно-Східній Азії

Такі країни, як Таїланд, В'єтнам та Філіппіни, втратили величезні площі мангрових лісів через аквакультуру креветок та розвиток прибережних зон. Численні дослідження з оцінки в регіоні використовували комбінацію методів, щоб продемонструвати їхню величезну, багатогранну цінність. Вони розрахували ринкову вартість деревини та риби (метод ринкової ціни), вартість захисту узбережжя від тайфунів (метод уникнених збитків) та цінність мангрових лісів як розплідників для комерційного рибальства. Ці дослідження, які часто оцінюють мангрові ліси в тисячі доларів за гектар на рік, надали потужні економічні аргументи на користь збереження та відновлення мангрових лісів, впливаючи на національну політику управління прибережними зонами та проєкти збереження на рівні громад.

Велика дискусія: Критика та етичні міркування

Оцінка екосистемних послуг не позбавлена критиків, і ця дискусія є важливою. Визнання обмежень та етичних питань є ключовим для відповідального використання цього інструменту.

• Етична дилема: Найфундаментальніша критика є етичною. Чи можемо і чи повинні ми встановлювати ціну на природу? Багато хто стверджує, що природа має внутрішню цінність — право на існування заради себе самої, незалежно від її корисності для людей. Вони побоюються, що розгляд природи в суто економічних термінах зводить її до простого товару та руйнує наш моральний і духовний зв'язок з природним світом.
• Методологічні виклики: Оцінка є неточною наукою. Результати можуть сильно відрізнятися залежно від використаних методів та зроблених припущень. Оцінка культурних та духовних послуг є надзвичайно складною, і вони часто недооцінюються або повністю ігноруються. Крім того, практика «дисконтування» — коли майбутні вигоди оцінюються нижче, ніж теперішні — може систематично недооцінювати довгострокові екологічні вигоди для майбутніх поколінь.
• Ризик комодифікації: Головне занепокоєння полягає в тому, що як тільки на екосистемну послугу встановлюється ціна, це відкриває двері для її приватизації та продажу. Це може призвести до світу, де багаті можуть дозволити собі «компенсувати» свою екологічну шкоду, платячи за збереження природи в іншому місці, не змінюючи фундаментально свою руйнівну поведінку. Це також піднімає питання справедливості щодо того, хто отримує вигоду від цих нових ринків, а хто за них платить.

Прихильники ОЕП відповідають на цю критику, розглядаючи її як прагматичний, а не ідеальний інструмент. Вибір часто стоїть не між «оціненою» природою та «безцінною» природою. Насправді, вибір стоїть між рішенням, яке неявно оцінює природу в нуль, і рішенням, яке намагається присвоїти їй позитивну, ненульову цінність. У світі, де економічні аргументи мають значну вагу, нездатність оцінити екосистемні послуги часто означає, що їх повністю ігнорують.

Майбутнє оцінки екосистемних послуг: Тенденції та інновації

Сфера ОЕП швидко розвивається, що зумовлено технологічним прогресом та зростаючою нагальністю.

• Інтеграція з технологіями: Супутникові знімки, дистанційне зондування, штучний інтелект (ШІ) та великі дані революціонізують нашу здатність картографувати, моніторити та моделювати екосистемні послуги на великих територіях і майже в реальному часі. Це зменшує вартість та підвищує точність досліджень з оцінки.
• Облік природного капіталу: Існує значний глобальний рух до переходу від разових проєктів до інтеграції вартості «природного капіталу» в національні системи обліку, поряд з традиційними показниками, такими як ВВП. Система еколого-економічного обліку ООН (СЕЕО) надає рамки для країн для вимірювання їхнього природного багатства та того, як воно змінюється з часом.
• Рамкові програми корпоративного розкриття інформації: Цільова група з розкриття фінансової інформації, пов'язаної з природою (TNFD) змінює правила гри. Вона надає рамки для компаній та фінансових установ для звітування про їхні ризики та можливості, пов'язані з природою. Це створює величезний попит на надійні дані та оцінку корпоративних залежностей та впливів на екосистеми.
• Інноваційні фінансові механізми: Ми спостерігаємо поширення нових фінансових інструментів, заснованих на ОЕП, включаючи зелені облігації, кредити на біорізноманіття (подібні до вуглецевих кредитів) та моделі змішаного фінансування, які поєднують державні та приватні кошти для великомасштабних проєктів збереження та відновлення.

Практичні поради для професіоналів

Для політиків: Наполягайте на включенні ОЕП до аналізу витрат і вигод для всіх великих проєктів інфраструктури, землекористування та розвитку. Підтримуйте розробку національних рахунків природного капіталу.

Для бізнес-лідерів: Почніть оцінювати залежності та вплив вашої компанії на природу, використовуючи рамкову програму TNFD як орієнтир. Шукайте можливості для інвестування в природний капітал для підвищення стійкості та створення довгострокової цінності.

Для інвесторів: Інтегруйте ризики, пов'язані з природою, у ваш інвестиційний аналіз. Вимагайте від компаній кращого розкриття інформації про управління природним капіталом та підтримуйте інвестиції в природоорієнтовані рішення.

Для громадських організацій та активістів: Використовуйте економічні аргументи з досліджень ОЕП для посилення вашої адвокації на користь збереження природи. Перекладайте цінність природи мовою, яка резонує з особами, що приймають економічні рішення.

Висновок: Поза межами доларового знака

Оцінка екосистемних послуг є складним і недосконалим, але необхідним інструментом. Вона змушує нас визнати просту істину: природа не є зовнішнім фактором для нашої економіки; вона є її фундаментом. Присвоюючи економічну цінність, ми не применшуємо внутрішньої вартості природи. Навпаки, ми намагаємося сформулювати її глибоку важливість мовою, яка є впливовою в коридорах влади. Кінцева мета оцінки полягає не в тому, щоб створити цінник для кожного дерева і річки, а в тому, щоб сприяти кращим, мудрішим і більш сталим рішенням. Це засіб для досягнення мети — мети, за якої величезний внесок нашої планети в наше виживання та процвітання більше не буде невидимим, а буде повністю і з вдячністю визнаний у кожному нашому виборі.